Перейти до основного вмісту

Літній похід Карпатами за 300 грн. Розповідь про одноденну мандрівку.


"Подорожі вчать більше, ніж будь-що інше. Іноді один день, проведений в інших місцях дає більше, ніж десять років життя вдома" (Анатоль Франс).
Місце, де народжуються хмари
Львів- Івано-Франківськ- Ільці-Дземброня- полонина Смотрич - г. Вухатий камінь - г. Піп Іван Чорногірський- Дземброня- Ворохта- Львів
520 км/2 дні/22 км треку



Наприкінці літа мені захотілось отримати максимум емоцій в цю прекрасну пору. Я привикла насолоджуватись життям тут і зараз, але з літньою порою року особливі асоціації. Тому одного вікенду відкрила для себе Івано-Франківщину. Ми обрали для походу Чорногірський хребет із с. Дземброня.

Як заїхати:
1) Зі Львова до Івано-Франківська потягом Львів - Чернівці за 15 грн ( розклад тут ). Або до Ворохти електричкою, що прямує до Рахова.
2) З Івано-Франківська до с. Верховина автобусом за 75 грн. Розклад тут .
3) До с. Дземброні дістатись важко, бо громадський транспорт ходить рідко. Врятує попутний транспорт. Нас завезли за 50 грн з кожного. 20 км дороги (якщо це можна так назвати, бо скоріш це бездоріжжя) ми проїхали за 1 годину.
4) З Дземброні до Ворохти ми заїхали за 50 грн. за допомогою того ж попутного транспорту.
5) До Львова ми пересіли на потяг Рахів - Львів. Вартість плацкардного місця 34 грн (без постілі та чаю).
Харчування: найбільше знадобиться вода. Її потрібно набрати в джерелах до сходження. З продукців в мене були фрукти, сухофрукти та сухе печиво. Цього достатньо на одноденний похід.
Виявляється, що знайти житло за тиждень до поїздки досить нелегко, ще й на 1 день, тому ви віришили переночувати в наметі. Водій, що нас підвіз допоміг знайти місце для ночівлі. Була вже 1 година ночі. Стомлені дорогою, ми заснули одразу після розкладання намету.
Наступного дня ми встали о 6 годині: швидкі збори, оцінка погоди і ми вирішили реалізувати план та піднятись на г. Піп-Іван. Трек по цьому маршруту 22 км.
Коли ми дойшли до полонини Смотрич нас застала гроза. Ми сховались в колибі, де гуцули варять сир. Там зібралась не одна компанія мандрівників, що хотіли перечекати негоду. Через 2 години хмари розійшлись і ми вирішили продовжити похід до г. Вухатий камінь (1864 м). Краще піднятись на цю гору, ніж нічого.  Підйом досить пологий, спочатку лісовою стежкою, потім полонинами.


До речі, цей маршрут можна долати без супроводу гіда, він непогано маркований, дорогою зустрічаються інші мандрівники та стежна досить протоптана.
Підніжжя гори, де розпочинаються скелі та камені, дуже красиве і таке враження, що ти десь в Норвегії. Але ні, це українські Карпати, що захоплюють своєю красою, кожен пейзаж неповротний!

Направду кажуть, що краще гір - лише гори, в яких ти не бував.

Тут починається складніший підйом і після дощу досить екстремальний, але вартує побаченого. Похід - це ж не тільки красиві фото, але і вихід із зони комфорту та загартовування духу. Затритивши більше часу, ніж перебдачали, ми набрались сили та подолали ці підйоми. Тепер я розумію від чого пішла назва гори "Вухатий камінь", один з каменів нагадує вухо. Тут тих каменів безліч, в народі їх називають "церквами". Ці скелі досить містичні.


І сама гора - енегретичне місце, після докладених зусить ти розумієш, що щось можеш в цьому житті. І тут в нас з'являється енергія для підйому до г. Піп Іван. Вона видніється  і манить, а відстань здається дуже маленькою. Оцінивши власні сили ми вируши підкорити цей 2-тисячник.

Мальовничий пейзаж, який ми побачили догорою, вартує підйому.



За 1.5 години ходьби ми були на місці. Ми піднялись на гору 2028 м. Враження дуже насичені та пейзажі захоплюючі. Жодне фото не пережасть цієї краси.
З Чорногірського хребта видніються інші гори, а краса зачаровує очі. Неймовірне видовище!
"Кому білі-білі хмари, а кому земля,
Кому гори-гори сині, а кому моря,
А я, а я йду місцями сили". 
(Антитіла "Місця сили") 
Також ми побачили руїни від обсерваторії "Білий слон", що знаходиться на вершині гори.

Підкорення гори висотою понад 2 км, це т. зв. випробовування.
В житті варто нічого не боятись, а інколи йти назустріч страхові, сказала я, і потрапила під грозу (те, чого я боялась) під час спуску.
Тому кожна така мандрівка є загартовуванням духу.

Доброчесність мудреців нагадує собою подорож у далеку країну і сходження на вершину: ті, що йдуть у далеку країну, починають свій шлях із першого кроку; ті, що йдуть на вершину, починають з підніжжя гори". (Конфуцій)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Подорож в країну тюльпанів

3800 км/9 днів/ 2 літаки/2 поїзди/ 4 автобуси/ 14 машин/ 3 країни/ 9 нових міст. Маршрут: Львів- Варшава-Брюссель-Антверпен-Роттердам-Дельфт-Гаага-Амстердам-Утрехт-Ейндховен-Варшава-Жешув-Львів. Бюджет ~100 євро

Відвідати Білорусь. Поїздка в Брест за 300 грн.

Поїздка в цю країну була в to-do list 2017. Тому що, це сусідня країна зі схожістю менталітету та мов. Найбюджетнішим варіантом є можливість добратись до Бресту електричками зі Львова. З таким маршрутом Львів-Ковель-Заболоття-Брест. І зворотньо. Вартість дороги обійдеться приблизно в 100 грн. Але на жаль через розклади поїздів та обмеженість в часі ми обрали інший варіант. 1) Львів- Ковель та Ковель Львів  потягом за 60 грн в дві сторони (без постілі). Купити квитки та розклад  тут  . 2) Ковель Брест та Брест - Ковель автобусами за 210гр. в обидві сторони. Розклад  тут  . Враження про Білорусь. Білорусь є цікавою та нетиповою з-поміж інших європейських країн. Вона пострадянська, з непримітною архітектурою, не надто туристична. Але я змалама степеотип про "совок". З радянського тут лише назви деяких вулиць та пам'ятних вождю. На вул. Радянській Місто доволі сучасне з розвиненою інстраструктурою, великим вибором вітчизняних товарів, широкими ву...

Ковток Франції. Історія однієї мандрівки.

Все почалось з того, що в мене була відпустка, яку потрібно було використати та дешевих квитків. Коли лоукост знизив ціну з 65 злотих до 56, це подіяло моментально і в мене знов з'явилось бажання помандрувати. Таким чином ми відвідали Францію. Початок історії, а саме шлях до Варшави читати  тут . 2 години польоту вище неба і так я опинилась в країні свого соціотипу  Гюго. Ось так буває в житті, читаюсь роман автора «Собор Паризької Богоматері» навіть не задумувалась, що побачу його на власні очі. Такий в мене спосіб пізнання та сприйняття світу. Побачити все на власні очі, переконатись в чомусь без сторонніх думок та суб ’ єктивних оцінок. Пізніше була прочитана книжка Ремарка "Тріумфальна арка". Мій улюблений автор захоплююче описав події з власного життя, які відбуваються в Парижі, що захотілось побачити місто, де він жив. Найкращі цитати з книги читати  тут .    Якби не ця поїздка, то не знаю чи зараз в мене був би фотоапарат. Бо цю найі...