Колись в дитинстві я брала участь в конкурсі, де переможець отримував поїздку в Швейцарію. Я пройшла з другий етап, але далі не продовжувала, бо батьки не змогли б оплатити переліт. Це була можливість, яку я не використала через обставини. З того часу пройшло багато років, але думка про те, що я колись зможу подорожувати не покидала мене. Тоді прийшло розуміння, що треба вчитись, працювати, розвиватись. Щоб не втрачати таких можливостей та здійснення мрій.
Все почалось з того, що в мене була відпустка, яку потрібно було використати та дешевих квитків. Коли лоукост знизив ціну з 65 злотих до 56, це подіяло моментально і в мене знов з'явилось бажання помандрувати. Таким чином ми відвідали Францію. Початок історії, а саме шлях до Варшави читати тут . 2 години польоту вище неба і так я опинилась в країні свого соціотипу Гюго. Ось так буває в житті, читаюсь роман автора «Собор Паризької Богоматері» навіть не задумувалась, що побачу його на власні очі. Такий в мене спосіб пізнання та сприйняття світу. Побачити все на власні очі, переконатись в чомусь без сторонніх думок та суб ’ єктивних оцінок. Пізніше була прочитана книжка Ремарка "Тріумфальна арка". Мій улюблений автор захоплююче описав події з власного життя, які відбуваються в Парижі, що захотілось побачити місто, де він жив. Найкращі цитати з книги читати тут . Якби не ця поїздка, то не знаю чи зараз в мене був би фотоапарат. Бо цю найі...